zaua

З них 350 прийшло після відео-звернення Павла Солодька з пропозицією скинутися на написання репортажу про спільноту, яка перекладає українською доктора Хауса.

Ми не можемо ідентифікувати два перекази по 100 грн на картку і 222 грн. на ВебМані.

Прохання після того, як ви пожертвували кошти писати нам на texty.org.ua равлик gmail.com вказуючи у назві листа «Пожертви» для того аби ми могли відправити Вам звіт

На отримані кошти ми плануємо опублікувати три матеріали.

1. Репортаж Павла Солодька про спільноту , яка перекладає українською доктора Хауса.
2. Аналітична стаття Анатолія Бондаренка про бразильський досвід Бюджетування знизу
3. Розмірковування Антона Зі кори про три стадії духу Дмитра Табачника.

Розмір гонорарів ми вишлемо по пошті нашим жертводавцям

Матеріали вийдуть протягом листопада.

Нагадуємо, що пожертви можна робити через
ВебМані: вебмані-гаманець(у гривнях): U336801545841
Постійні читачі можуть надсилати на рахунок у Приваті
В процесі відкриття рахунки на ПейПел

Спроба редакції тижневика «Кореспондент» дати об’єктивну оцінку досягнень Януковича та його команди не витримує критики

Роман Кульчинський , для «Телекритики» 01-10-2010

Тижневик «Кореспондент» усе частіше дивує своїми обкладинками. То засипле компліментами білоруського диктатора Лукашенка, то розхвалить Януковича. Останнє неабияк обурило читачів і здивувало журналістів. Головний редактор навіть написав виправдання у своєму блозі на сайті «Кореспондента», мовляв, ми хотіли відійти від парадигми «свої - чужі» й поглянути об'єктивно. Охоче вірю, цілком правильний підхід: не оцінювати політиків по тому, що кажуть їхні супротивники, а спробувати віднайти справжні, а не пропагандистські плюси й мінуси.

Але такий погляд має бути підкріплено залізними фактами й логічними аргументами, бажано декількома.

І от ми дивимося на обкладинку, вчитуємося, а там написано: «Особенно на фоне предшественников». Перше, що спадає на думку, - це реклама регіоналів, котра крутиться по ТБ і де в ролі головних винуватців нинішніх бід і досі зображено «помаранчевих». Меседжі в рекламі й на обкладинці та в статті «Кореспондента» співпадають. Успішна робота: «мислевірус» запущено і навіть аналітичні ЗМІ його тиражують.

Сама стаття складається з трьох частин. Першу, очевидно, писав або дописував головний редактор, бо там відображено такі ж думки, як і в його виправдувальному блозі. У другій частині аналізуються плюси Януковича, в третій - мінуси, ще є блок бідненької інфографіки, де теж перераховано позитивні й негативні сторони шести місяців президентства.

Чи не головним досягненням Януковича, за редакцією «Кореспондента» (якщо судити з початку статті і блога головного редактора), є усунення Черновецького й порушення кримінальних справ проти чиновників мерії. Коли знімають неадекватну людину з посади - це завжди приємно. Але далі йдуть світоглядні речі. Основа демократії - це процедура. Без дотримання процедури жоден хороший начальник нічого не змінить. У колективу «Кореспондента» вочевидь проблеми зі світоглядом. У статті не згадано, що Черновецького, мера, обраного громадою, усунули абсолютно всупереч процедурі. Проти нього не порушили кримінальної справи, з ним просто домовилися або залякали, тобто зняли, по-радянському, згідно зі своїми ментальними установками. Натомість нинішнього керівника ніхто не обирав, він із точки зору людини, що дотримується демократичного світогляду, є незаконним і нелегітимним керівником. На ці засадничі моменти в аналітичному і центральному матеріалі немає навіть натяку. Як немає згадки про ліквідацію районних рад, що значно зменшує вплив громади на владу (райдержадміністрації залишаються).

«От Януковича ждали политических репрессий, закручивания гаек, сворачивания гражданских свобод, застоя в экономике. А получили улучшение финансового положения», - пише чи то журналіст Ірина Соломко, чи то головний редактор Віталій Сич. Складається враження, що «згортання свобод» немає, все окей, економіка почала розвиватися. Автор просто виносить за дужки розмови СБУ з громадськими активістами і журналістами, порушення кримінальних справ проти істориків, незаконні звільнення ректорів (про те, що автономність університетів є частиною громадянських свобод, у «Кореспонденті», мабуть, і не здогадуються), ігнорується цілий рух «Стоп цензурі!». Автор, напевно, і не знає про законопроект, розроблений СБУ, щодо прослуховування телефонних розмов - він дає право слухати всіх і вся.

Справді, все це дрібниці порівняно з «улучшением финансового положения в государстве». Насправді ж, за даними Мінфіну, протягом 7 місяців внутрішній держборг зріс на 24,4%, а зовнішній - на 13,3%. Але про це теж не згадано, лише перефразовано ретранслюється розтиражовані висловлювання прем'єра Миколи Азарова, і, схоже, журналіст цього сам не помічає.

Впадають в око логічні суперечності в самій статті. За результатами опитування експертів, Янукович набирав «3 з плюсом» (журналіст пише «чотири з мінусом», що одне й те ж, але зміщує акценти) і ще півбала йому накинула сама редакція. Накинула за особливі заслуги. Цитую: «получили... запуск реформ». В іншій частині статті як недолік правління Януковича вказуються «затягивание с реформами», «административное и налоговое давление на бизнес». Дивним чином редакція за ці проколи балів не знімає.

За другим, уважнішим, прочитанням матеріалу відкривається ще один цікавий аспект цієї статті.

Автор пише, що Янукович «стал слышать критику в свой адрес... А главное - доказал, что умеет на нее адекватно реагировать». Як приклад подано історію із законом про місцеві вибори і Податковим кодексом. «Часть оппозиционных политиков упрекала Президента, что этот документ ослабил шансы на успех представителей недавно возникших, но потенциально сильных партий. В ответ Янукович пообещал либерализировать закон». У цьому реченні декілька моментів, котрі засвідчують, що журналіст і редактор, який редагував текст, не повністю володіють ситуацією. По-перше, вищезгаданий закон не «ослабив шанси» низки партій, а не давав можливості повноцінно брати участь у виборах узагалі. Відчуйте різницю.

По-друге, Віктор Янукович, незважаючи на всю критику, цей закон підписав, я вже не кажу про те, що завдяки (цитую «Кореспондент») «возобновлению совместной работы законодательной и исполнительной ветвей власти» жоден законопроект без узгодження з Банковою в Раді не проходить. Закон було змінено за тиждень до початку виборчої кампанії і мотиви Януковича залишаються невідомими. Є версії про серйозний тиск Заходу і про страх Регіонів, що виборці «забанених» політсил проголосують за Тимошенко.

Читаємо далі: «Похожая ситуация сложилась и с Налоговым кодексом - первый его вариант, подготовленный Кабмином, вызвал много нареканий со стороны оппонентов. И Президент вернул его на доработку». Тут автор також не зовсім у темі. Принаймні, Ірина Соломко забула написати, що за перший (урядовий) варіант Кодексу було проголосовано більшістю в першому читанні протягом одного дня без жодного обговорення. Щоби зрозуміти, чому без обговорення, нагадую про «возобновление совместной работы». Справді, Янукович критикував Податковий кодекс, але головною причиною відстрочки його прийняття є війни різних груп усередині Кабміну щодо того, чий варіант буде направлено в Раду. І «Кореспондент» це визнає, але до висновку, що в новій владній команді, як і в попередній, відсутня чіткість і єдність дій, не доходить.

Цікаве в журналістів і редакторів «Кореспондента» розуміння реформ: «Для западных экспертов в области экономики очевидным конкурентным преимуществом Януковича и Ко стала готовность нынешней власти идти на непопулярные в народе, но нужные для экономики страны реформы». Під «реформами» журналіст має на увазі збільшення пенсійного віку і підвищення ціни на газ. Ці кроки справді потрібні (між іншим, пенсійний вік ще не підвищено і деякі регіонали кажуть, що його й не підвищать, так що ставити це в заслугу Віктору Федоровичу зарано). Згадка про пенсійний вік і газ свідчить, що журналіст не виходить за межі дискурсу, даного владною командою, і не має свого бачення, якими ж мають бути реформи. А оскільки не має свого уявлення, то в нього відсутня шкала, за якою можна оцінити, наскільки дії президента правильні чи хибні.

Як на мене, пенсійний вік і ціни на газ - це необхідне затягування пояса. Справжні реформи можна було б оцінити за індексом економічної свободи. Ми нині на 162-му місці між країнами Того й Ліберією. Щоби скласти мінімальне уявлення про реформи, рекомендую почитати цей маленький запис у блозі, присвячений Грузії. Зрештою, «Кореспондент» писав про реформи в Грузії, чому б не порівняти їх із реформами в Україні?

Вживаючи слово «західні експерти», видання теж вдається до маніпуляції. Адже йдеться не про незалежних західних дослідників української економіки, а про іноземців, які працюють в Україні і представляють свої комерційні компанії. І як представники бізнесу вони ніколи не критикуватимуть владу. З досвіду роботи в діловій пресі знаю, що в природі не існує підприємця, який би сказав хоч слово критики на адресу влади, хіба що в нього прямий конфлікт або він пішов у політику. Очевидно, що підбір експертів (більшість є представниками крупного західного бізнесу в Україні, деякі працюють консультантами уряду, наприклад, компанія Ernst&Young) тенденційний. Більш адекватну оцінку дали би владі представники галузевих асоціацій. Як правило, вони відстоюють інтереси своїх учасників і можуть говорити більш відверто.

Читаємо далі: «Среди заслуг Президента значится ситуация с возвратом НДС. На сегодня задолженность правительства Украины по НДС перед предприятиями огромна... Однако власть выпустила НДС - облигации - ценные бумаги, которыми Кабмин расплачивается с теми, кому должны вернуть этот налог». Тут же - компліментарна щодо уряду думка представника «Арселор Міттал Кривий Ріг».

На перший погляд може скластися враження, що уряд розгрібає завали попередньої влади. Тим паче перед цим писалося, який Віктор Федорович молодець на тлі попередників. Але дійсність набагато цікавіша. Старі борги уряд погасив облігаціями (цей метод теж неоднозначний, та про це ні слова), але накопичилося чимало нових. За інформацією Рахункової палати, сума невиплаченого ПДВ зросла в 1,4 рази. Цього автор, очевидно, теж не знав. Я би рекомендував багатьом журналістам перш ніж писати на теми, в яких вони мало розбираються, хоча би перечитувати ділову пресу. Там вимоги на порядок вищі, ніж у «Кореспонденті», й репортери «копають глибше», тому часто можна отримати багато корисної й ексклюзивної інформації.

До того ж загальне слово «влада» розмите, і цим легко скористатися. В даному випадку успішні, на думку тижневика, дії Кабміну подано як заслуги президента. А щодо намагань Азарова цензурувати своє інтерв'ю в «Кореспонденті», то головний редактор просить розрізняти дії президента і прем'єра

І якщо вже автор звернувся по коментар до представника «Арселор Міттал Кривий Ріг», то для повноти картини «повышения доверия в деловой и инвестиционной среде» варто було би згадати, що «влада» зробила перший крок по реприватизації «Криворіжсталі».

Декілька слів про наведені в інфографіці тези.

Зокрема, оце: «Возобновление вертикальной управляемости госаппарата». Що означає цей чудовий приклад «пташиної мови» політиків, або говорильні, напевно, не скаже ні Янукович, ні сам автор. Як на мене, «керованість держапарату» - це тоді, коли останній не лізе не у свої справи. Наприклад, податківці не стріляють у робітників, міліція не влаштовує масових незаконних арештів тільки через те, що пограбували квартиру начальника, губернатори на запитання про зниклих журналістів не відповідають: «Таке іноді буває». А бізнес не скаржиться на (цитую «Кореспондент») «передел собственности, тесно связанный со мздоимством во власти».

Ще теза: «Начата судебная и пенсионная реформы». Авторка мала би знати, що пенсійна реформа в нас триває давно. Тому варто оцінювати, наскільки швидко і правильно президент і уряд зможуть її закінчити. «Судова реформа» взагалі викликає багато запитань. По-перше, фактично скасовано адміністративні суди, які існують у системі судочинства для того, щоби громадяни могли судитися з державою. По-друге, експертна оцінка нового закону про судоустрій негативна, оскільки цей закон робить суддів більш залежними. Я розумію, дедлайн, брак часу, але це засадничі речі, про які неприпустимо забувати. Варто таки перевіряти свої твердження.

Цікавий також останній пункт: «Продолжена работа по подписанию взаимовыгодного договора о свободной торговле с ЕС». «Продовження роботи» - це, звісно ж, колосальний успіх. Особливо якщо врахувати, що ця робота проводилася ще за часів Кучми і лише зараз представники ЄС заявили, що переговори зайшли в глухий кут і Україні потрібно не «вести роботу по підписанню договору», а провести внутрішні реформи.

Серед мінусів згадано порушення Конституції під час формування більшості й намагання скасувати політичну реформу 2004 року. При цьому не вказано, що всі попередні 5 років Регіони робили все, аби Ющенко цю реформу не скасував. Звісно, ці мінуси (як і згортання громадянських свобод) можна розглядати і як досадну дрібничку, котра не впливає на загалом позитивну роботу президента, з образно кажучи, «наведення ладу». А можна вважати ці дії такими, що ведуть країну в глухий кут і перекреслюють усі інші позитиви, зокрема зменшення кількості контролюючих органів, збільшення рейтингу кредитних агентств чи усунення Черновецького. Все залежить від світогляду.

TEXTY.org.ua проект, який фінансується читачами.

В Україні багато пересічних громадян, журналістів, політиків, експертів тощо постійно скаржаться, що у ЗМІ немає чого читати, а по ТБ немає чого дивитися, що країна не має по справжньому глибоких і відповідальних ЗМІ. Як правило, причину бачать у підступних власниках. Ми вирішили не філософствувати, а діяти. Ми даємо шанс нашим читачам змінити існуючий порядок і вперше в історії української журналістики зробити видання, котре фінансується народом і не залежить від політичних спонсорів, олігархів чи рекламодавців.



Пройшло вже більше місяця, як ми запустили ТЕКСТИ, і відновили архіви
його попередника.

Тепер ми, команда добровольців яка підтримує сайт ТЕКСТИ.org.ua,
вирішили, що настав момент для цікавого соціального експерименту.

Останнім часом можна почути багато розмов, що варто було б зібратися і
"всім світом" профінансувати партію, яка б захищала інтереси тих, хто
її фінансує. Це правильна ідея, але можна почати із значно скромнішої
ініціативи: профінансуйте роботу сайту ТЕКСТИ! Одного з небагатьох україномовних ЗМІ. За попередній рік ми довели, що можна робити розумні, важливі для суспільства статті, які читаються цікаво і легко. Фактично сайт, був міні мозковим центром, котрих критично не вистачає країні.

Вперше в українській журналістиці ми починаємо проект, який фінансується не спонсором чи медіа-магнатом, а своїми читачами.

Дійсно, команда, що зараз підтримує сайт безкоштовно, може це робити і
надалі, в такому самому неспішному режимі - пару матеріалів на
тиждень, і то у більшості - передруки з інших джерел. Однак, ми
впевнені, що можна зробити набагато більше.

Звичайно, у нас небагато шансів одразу зібрати необхідні кошти, однак
краще спробувати, ніж потім шкодувати. У нас є лише одна перевага - ми
можемо робити якісний інтелектуальний контент. Для цього необхідно
зібрати гроші на оплату роботи одного професійного редактора, для
технічної підтримки, та для наповнення гонорарного фонду. Всього -
2700 доларів США на місяць, або 21 тис. гривень.

Тут варто зробити уточнення і відкрити фінансовий бік роботи журналістів. На ринку зарплата головного редактора середнього сайту коливається в межах 2 у.о. Гонорари 50 – 80 грн. за тисячу знаків. Тобто якісний матеріал, на 15 тисяч знаків може обійтися в 150 у.о. Звичайно, можна зрізати авторам гонорари, домовлятися про менші суми, але це знижує мотивацію робити матеріал якісно, шукати ексклюзивну інформацію, «копати глибоко» і писати саме для нас. Ми переконані, що за якісну роботу людина має отримувати відповідну винагороду.

Виходячи з ринкових цін на роботу журналістів і редакторів ми плануємо взяти двох працівників:

- Головний редактор – 800 у.о. Це не робота за півціни, а нормальна ринкова зарплата оскільки гонорарний фонд і штат мінімальні (відповідно менше роботи із замовленням і редагуванням статей)
- Сисадмін-журналіст 800 у.о. (є у нас такий фахівець) адміністрування сайту; створення нових рубрик, графічних елементів тощо; адміністрування пожертв; відслідковування кращого англомовного контенту, написання статей і новин

1100 у.о. – витрачати на гонорари журналістам, це дозволить ставити 3-5 статей в тиждень.

Наша мета - вийти на цю суму за перші півроку роботи сайту. 21 тис. гривень - це тисяча людей, що платять один раз на місяць 21 гривню, здається це не дуже багато?

Нам буде дуже важко вкрасти ці гроші - тому що результат одразу видно (у вигляді статей), і його завжди можна "помацати". Ми обіцяємо друкувати списки жертводавців (за їх згоди, звичайно), та постійно наголошувати, що проект на самофінансуванні читачів.

У нас є дуже багато питань, як організувати цей процес, тому ми хочемо
порадитися з вами. За можливості, дайте відповідь у коментарях на
наступні питання:

1. У якій формі технічно найкраще збирати гроші? Особливо нас цікавить, як ми технічно можемо приймати пожертви від читачів, які мешкають не в Україні. Наскільки ми розуміємо банківські перекази досить дорогі, а пересилати через Вестерн Юніон чи подібні системи по 5 – 10 - 20 у.о. теж не дуже практично.

2. Варто чекати, поки накопиться сума для повноцінної роботи, чи замовляти статтю, як тільки на неї назбиралися гроші?

3. Чи робити в кожній статті кнопку "заплатити сайту, якщо вам
сподобався матеріал"?

4. Чи легше вам буде прийняти рішення підтримувати сайт малою сумою,
щомісяця, за умов що так погодяться робити ще декілька людей? І яка це
могла б бути сума? І скільки ще людей повинно згодитися?

5. Чи варто спобувати відкрити збір пожертв на якомусь з сайтів типу
http://fund-after.me

Як би там не було, одне ми знаємо точно. Подальший розвиток сайту
залежить лише від читачів. Якщо ви погодитеся з нашою пропозицією
профінансувати сайт, і приведете з собою ще декілька своїх знайомих -
він буде розвиватися далі. Якщо ні - сайт залишиться лише архівом
старих матеріалів.


P.S. Не забувайте, що ми приймаємо пожертви також у вигляді цікавих,
оригінальних текстів від наших читачів.


Якщо вас зацікавила ініціатива і ви хочете поділитися думками прохання писати в коментах за цим лінком http://texty.org.ua/pg/article/editorial/read/24761/

Регіони роблять усе щоб монополізувати свою владу, стати аналогом КПРС. Замість відкритої конкуренції і політичної боротьби вони впроваджують курс на всілякі обмеження для конкурентів.

31 жовтня ми обиратимемо нові місцеві ради і мерів. Тобто тих людей які відповідають за стан доріг, за те як їздить громадський транспорт, за справні труби, тепло у квартирах і т.п. й до того ж примають рішення про підвищення квартплати і відведення земельних ділянок.

Багато хто вважає, що від влади тим більше місцевої мало, що залежить. Але це не зовсім так у містах де люди вибрали адекватного мера життя краще : там більше роботи, вищі зарплати, не такі убиті дороги й освітлені вулиці. Цю рису добре підмітив мандрівник Чапай у своїй мотомандрівці Україною. Примітно, що найбільш убитим і убогим виглядає Донбас, де ніколи не було політичної конкуренції.

Але цього разу ми не зможемо проголосувати за значну частину політиків. Більшість Партії Регіонів у парламенті прийняла, а Янукович підписав закон, котрий обмежує кількість політсил, які можуть брати участь у місцевих виборах.

Цього разу ми обиратимемо місцевих депутків (так називають партійні лідери членів своїх фракцій) по змішаній пропорційно-мажоритарній системі. Це ні погано ні добре, є свої плюси і мінуси.

Значно гірше, що позапартійна людина має обов’язково висуватися від якоїсь партії навіть у мажоритарному окрузі. По-перше це суперечить Конституції, а по друге викидає з міського життя авторитетних громадських діячів (в деяких містах такі є, наприклад активісти за збереження партку у Харькові), які не хочуть мати справи із партіями. Але це ще не так страшно, бо активістів не так то і багато і погоди вони все одно б не зробили.

Між іншим кандидати в мери теж мають висуватися виключно від партій. Вони зараз цю проблему вирішують тим, що купють давно зареєстровані «мертві» партії.

Значно гірше, що до виборів Регіони не допустили майже усі партії, які сформувалися за останні два роки. Просте формулювання про те, що до виборів у місті Х .допускається тільки та партія в якої в цьому місті була зареєстрована організація не менше ніж рік тому під корінь рубає чимало нових політ сил таких, як партії Яценюка, Тигіпка, Кириленка, Гриценка і навіть «Свободу».

Читайте далі http://bit.ly/aSRnTR

Ми можемо допомогти кандидату «просунутому» і сучасному, котрий хоче залучити мешканців свого міста до активного громадського життя і мати підтримку не тільки від свого апарату чи місцевого бізнесу, а й від організованих мешканців свого міста.

Така підтримка - надійний фундамент для подальшої політичної кар’єри

Деталі тут http://www.group5.org.ua/

Ми повернулися, зустрічайте ж нас! :)

Сайт ТЕКСТИ створила спільнота, яка колись згуртувалася навколо порталу ZaUA.jrg Після закриття сайту, на якому ми звикли читати дійсно цікаві матеріали, спілкуватися та обговорювати різні ідеї, ми мобілізували наші ресурси (фінансові, часові і креативні ) і створили новий сайт (на ньому міститься частина статей із сайта-попередника).

Не вдалося відновити коментарі, новини, частину статей, більшу частину блогів. Також, втрачені всі фото та ілюстрації (в тому числі юзерпики та демотиватори). Тому ми закликаємо наших відвідувачів негайно почати спілкуватися знов :), і створити нові, ще кращі демотиватори та коменти. Найбільш активні і цікаві, на наш погляд, коментатори отримуватимуть право самі ставити статті на цей сайт.

Частину текстів, які були втрачені після закриття ZaUA.org ( тепер він працює не як інтернет ЗМІ, а як сайт партії "За Україну!") нам допомогли знайти в кеші Google, частину надали автори, частину відновили ми самі.

Надалі ми наповнюватимемо сайт TEXTY.org.ua новими матеріалами, хоча і зі значно меншою інтенсивністю, ніж це було на ZaUA.org. Восени ми плануємо спробувати залучити фінансування (принаймні часткове) від наших відданих читачів, для того щоб далі робити цікаве, незалежне і розумне інтернет-ЗМІ, яких - на наше переконання - в країні недостатня кількість.

Адмінгрупа ТЕКСТИ.org.ua

Виходжу я вчора із кабака «Очеретяний кіт», мене кличе власник Віталій Плопик, бачу він якийсь накручений, і каже, щоб більше я до нього не заходив і просить передати «таким, як я», щоб вони теж до нього не заходили. Я в ступорі нічого не розумію, ще й трохи п’яний. Сваритися настрою немає. Поки йдемо до машини мені доходить, що є дві причини його нервозу.

1. До мене на день народження прийшла моя тітка. Їй під 70, вона знала, що святкуватимемо на пляжі і по дорозі купила гостинець 5 раків. Живе вона не в Києві на свою пенсію ще й ростить внука. Як на її дохід ці раки це досить дорогий гостинець. Я відразу почуяв, що з ними буде щось неладне, але заховати цих раків у сумку було б а) не коректно до родички, б) нелогічно бо вони б пропали до завтра. Ми їх там і з’їли

2. Декілька запрошених принесли мені екзотичне бухло. Природно, що ми його роздивлялися і навіть одну пляшку відкоркували, але не випили, бо гості, або не пили взагалі, і переважно обмежувалися пивом.

Загалом в «Коті» ми потратили на їжу, пиво і чаї (не плутати з чайовими) десь 700 грн. При цьому біля нас завжди залишалися вільні столики, так, що прибутку ми в них не відібрали.

В «Очеретяному коті», я постійний клієнт, ходжу туди з моменту його відкриття. І не тому, що він якийсь супер-пурер чи з особливою фішкою, а тому, що там надзвичайно гарний краєвид - якраз навпроти Лавра. Вірніше ходив туди виключно через краєвид. Метрів 50 в одну сторону і в іншу теж красиво, але не так.

Там я святкую свої дні народження давно і завжди Попик дозволяв приносити своє бухло. Цього разу я його не питав, бо пияків планувалося не багато.

Але очевидно за останній рік в «Коті» вирішили, що вони нормально розкрутилися, виросли з рівня гідропарківського ганделика і перейшли у «вищий» клас. Аби люди спустилися на землю нагадаю їм деякі характерні риси закладу(узагальнення за останні років п’ять) :

1. Кухня.
Головна страва шашлик і різне м'ясо на грилі (70 - 80 грн/порція). Як правило пересмажене і занадто тверде. «Мясна жувачка» сказала вчора мала і відмовилася його їсти. Як правило, сильно наперчене. Напевне усі знають, що таким чином маскують не свіжість. Картопля фрі – таж часто пересмажена, іноді із легким запахом перегорілої олії. Тобто кухня класично гідоропарківська, лише перелік страв трохи ширший і вищі ціни.

2. Інтер’єр
Небезпечний для здоров’я. Говоримо про літню площадку, котра над Дніпром. Настил на якому стоять столики зроблений з кривих, нетесаних дощок, стирчать цвяхи. Оскільки це пляж і багато людей ходить босими, то збити пальця чи поранитися до крові досить легко, що зі мною і траплялося декілька разів. Столи зварено із будівельної арматури, не тесані дошки накриті якоюсь скатертиною. Але генделик гідропарківський, і це вписувалося в горизонт очікування.

3. Сервіс
Будь-яке замовлення по кухні мені менше ніж за 40 хвилин не приносили. Відмазка офіціантів класична: «У нас много людей». Іноді приносять страви холодні. Каву можуть принести хвилин за 20. За заброньований столик можуть забути. Ти приходиш з гостями, а місяць сісти немає. Адміністратор каже: «Извинитє пажалуйста, ми забилі».

4. Туалет
Зроблений із сантехніки, дверей і інших деталей які знайшли десь на звалищі. Хоча його там очевидно і миють, але заходити огидно. Так само, як і мити рки з якогось запацьореного бачка.

При цьому Попик відкрив ще один ресторан на Подолі.

5. Законність
Якось пан Попик попросив мене почекати, бо вони зачинені, оскільки очікується перевірка. Такі закриття на час перевірки я спостерігав декілька раз.

6. Пляж, тобто спільний простір
Коли я почав заходити до «Кота», то на пляжі стояло декілька столиків, а навкруги спокійно розміщувалися пляжники. Тепер столиків набагато більше, а шматок пляжу на якому колись відпочивали люди чітко ідентифікується з генделиком і ніхто вже там розстелити покривало не може. Мало того, територія типу «від кафе» постійно розширюється. По боках від столиків і теж на пляжі накидано кучі всілякого господарського барахла. Це теж краде в людей вільне місце.

Насамкінець згадаю одну деталь. Приходжу я років п’ять тому в «Кіт», а зарезервований столик зайнято. Над Дніпром тоді їх було лише два. Попик просить мене зачекати. Хвилин через 20 роботяги притаскали шматок забору від сусіднього довгобуду, поставили на нього столик, увіткнули в пісок парасольку від сонця. Скажу чесно, мені була приємна така увага і оперативність і те, що кусок забору, з якого зробити піддон, був крадений я проігнорував, хоча увагу звернув.

По-дорозі одому, на Броварському проспекті через кожні 300 – 500 метрів стояли ДАІшники, і багатьох зупиняли. Аякже Віктор Федорович з гулянки мали вернутися цією дорогою. Дивлячись на це я зрозумів ми маємо такого президента через те, що толеруємо і миримося з негідною поведінкою людей з якими ми стикаємося в житті.

Бо різниці між «ресторатором» який будує свій гендель з крадених частин, а потім заробляє експлуатуючи суспільний простір і президентом, який краде «Міжгіря» практично немає. Обоє годуються з нашої згоди терпіти їхнє хамство.

Власник кабака "Очеретяий кіт" Віталій Попик - мега-жлоб. Деталі завтра.

Замість того, щоб відповідати на коментарі під статею, я вирішив написати все що з цього приводу думаю тут, в одному місці.

Система коментів на УП влаштована незручно, головним чином через те, що у відповіді немає точного посилання на той коментар, з яким сперечаються або на який відповідають.

( Read more... )

В минулу середу ми (екс zaua.org) все таки провели заплановану ще місяць тому розмову. На ній учасникам була запропонована наша точка зору на ситуацію в суспільстві, і як можна на неї вплинути. Нижче я пропоную конспект доповіді (реально багато букв). Нагадаю, що у мене в твітері також відбувалася скорочена трансляція

<...> Отже, пункт перший. Хочу звернути вашу увагу на таке - у нас настільки великі проблеми, що вони плавно переходять у великі можливості. Наприклад, нам абсолютно не шкода діючої системи державного управління - вона застаріла, роздута, неефективна, а саме головне - люди що мають статус в цій системі, паразитують на суспільстві - використовують ресурси, які мають бути спільними. Насправді, її не можна реформувати, - її потрібно викинути.

( далі ... )